Безпека на воді.

 З настанням теплої пори року у більшості мешканців саме відпочинок поблизу води на річках, озерах, ставках та інших водоймах стає одним з найулюбленіших місць відпочинку.Тут і сонце, і повітря, і вода. Усім відомо,

що вода — чудодійний засіб для оздоровлення організму. Купання дає людині фізичне та моральне задоволення, допомагає позбутися стресів. Але, на жаль, для декого відпочинок біля води завершується трагедією. Будьте дуже обережні під час відпочинку на воді, щоб він був для Вас і Ваших рідних безпечним та дотримуйтесь основних правил безпечної поведінки на воді та біля води:

• відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки у спеціально відведених та обладнаних для цього місцях;
• купатися найбезпечніше в спокійну безвітряну погоду при швидкості вітру до 10м/с, температурі води - не нижче 18ºС, повітря - не нижче 24ºС;
• діти повинні купатися обов'язково тільки під наглядом дорослих;
• вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків;
• не купайтеся i не пірнайте у незнайомих місцях;
• не можна запливати за обмежувальні знаки;
• слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо, коли є вітер або сильна течія;

• якщо течія вас підхопила, не панікуйте, треба пливти за течією, поступово і плавно повертаючи до берега;

• не треба купатися довго, краще купатися кілька разів по 20-30 хв.;
• не подавайте без потреби сигналів про допомогу;
• не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги;
• купатися рекомендовано вранці i ввечері;
• не слід купатися наодинці;
• не підпливайте до коловоротів, пароплавів i катерів;
• не стрибайте головою вниз у місцях, глибина яких вам невідома.

Перша допомога потопаючому:

1. Кинути потопаючому плавзасоби або допливти з ними до потерпілого. 

2. Без плавзасобів до потерпілого необхідно підпливати обережно й при змозі декільком рятувальникам. 

3. Не давати потопаючому хапатися за рятувальника (підпливати позаду, схопити потопаючого за волосся, пахви, спробувати повернути його на спину).

4. Якщо потопаючий тягне рятувальника на дно, необхідно пірнути глибше, щоб він відпустив рятувальника.

5. Якщо потопаючий пішов на дно раніше, ніж до нього підплив рятувальник, потрібно запам’яти місце по орієнтирах на березі й пірнати в пошук потерпілого.

 6. Транспортувати потерпілого необхідно на спині, обличчям угору.

 Допомога потерпілому на березі. 

1. Очистити ротову порожнину від води та інших чужерідних тіл. 

2. Звільнити від води легені, поклавши потерпілого животом на коліно рятувальника або валик з підручних засобів, кілька разів надавити на спину в ділянці легенів. 

3. Провести штучне дихання “рот у рот” або “рот у ніс”. 

4. Якщо є зупинка серця, зробити непрямий масаж серця. 

5. Доставити потерпілого в лікувальну установу. 

6. Якщо є можливість вивкликати “Швидку допомогу”, це необхідно зробити на самому початку події.

Цінуйте власне життя, бережіть життя своїх дітей і не нехтуйте правилами безпеки на воді,адже може статися непоправне лихо.

Нехай Ваш відпочинок буде здоровим, радісним, безпечним.

Холера – це небезпечне захворювання, яке може спричинити важку гостру водянисту діарею із зневодненням.

Людина може захворіти на холеру після вживання води чи їжі, зараженою бактерією Vibrio cholera.

Холера вражає як дітей, так і дорослих , і може призвести до смерті протягом декількох годин, якщо її не лікувати . Однак , у багатьох людей захворювання минає безсимптомно або з легким чи помірними симптомами.

Департамент охорони здоров'я Полтавської міської ради сумісно з Полтавським районним відокремленим підрозділом ДУ «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» проводять  тематичну підготовку та імітаційні навчаня реагування на можливі спалахи холери 

Лікувальний заклад приймав участь у проведенні цих навчань.

Сімейні лікарі та медичні сестри відпрацювали навички по організації роботи медичних працівників в осередку холери.

Вірусні гепатити

Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Головні причини розвитку гепатиту:

• віруси гепатиту;
• деякі інфекційні захворювання;
• токсичні речовини (алкоголь, деякі наркотичні препарати);
• медикаменти;
• аутоімунні захворювання.

Існує п’ять основних типів вірусів гепатиту: А, В, С, D і Е. Усі типи вірусів спричиняють захворювання печінки, але між ними є істотна різниця. Зокрема, типи В і С призводять до розвитку хронічного запалення печінки у мільйонів людей і є однією з головних причин цирозу та раку печінки.

Симптоми гепатиту

Залежно від ступеня тяжкості та індивідуальних особливостей організму, гостра інфекція може мати як безсимптомний перебіг, так і незначні клінічні прояви.

Найбільш поширені прояви гепатитів:

• астеновегетативний синдром (виражена загальна слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість, апатія);
• диспепсичний синдром (нудота, блювання, діарея, болі в животі);
• зміна кольору сечі (потемніння, сеча кольору пива) та знебарвлення калу;
• пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер;
• підвищення температури тіла.

Можливі й позапечінкові прояви гепатиту: артрит, поліміозит, синдром Шегрена, васкуліти, синдром Рейно, вузликовий періартеріїт, фіброзуючий альвеоліт, гломерулонефрит, периферична нейропатія та ін.

Шляхи передавання гепатиту

Шляхи передавання вірусу гепатиту залежать від його типу.

Так, шлях передавання вірусів гепатиту А та Е — фекально-оральний, коли неінфікована людина вживає продукти або воду, що забруднені фекаліями інфікованої людини. У сім’ях можливе зараження через брудні руки, коли інфікована людина готує їжу для членів родини.

Інфікування вірусами гепатиту В, С і D відбувається в результаті контакту через пошкоджену шкіру або слизові оболонки з інфікованими рідинами організму (переважно кров), зокрема:

• переливання інфікованої крові або її компонентів;
• вживання наркотиків ін’єкційно та інтраназально;
• інвазивні медичні та немедичні маніпуляції із використанням забрудненого інструментарію (хірургічні втручання, стоматологічні процедури, гемодіаліз, татуювання, пірсинг, манікюр тощо);
• вертикальне передавання від матері до дитини (стосується більше вірусного гепатиту В);
• побутовим шляхом (унаслідок спільного використання зубних щіток, лез для гоління тощо та інших індивідуальних засобів гігієни, що можуть містити сліди крові);
• статевим шляхом під час незахищених статевих контактів.

Куди звернутися по допомогу

Якщо ви запідозрили у себе гепатит або у вас був контакт з кров’ю чи іншими біологічними рідинами іншої людини, зверніться до сімейного лікаря за місцем проживання. Сімейний лікар призначить вам необхідні обстеження та, у разі потреби, спрямує до відповідного профільного спеціаліста (лікаря-інфекціоніста чи гастроентеролога).

У жодному разі не займайтеся самодіагностикою та самолікуванням на підставі інформації з інтернету! Лише медичний спеціаліст може правильно визначити діагноз, ступінь пошкодження печінки й тяжкість перебігу, а відтак призначати адекватне лікування.

Як захиститися від гепатиту

Щоб уникнути інфікування вірусами гепатиту А та Е, дотримуйтеся правил особистої гігієни, вживайте термічно оброблену їжу, добре мийте овочі, фрукти, ягоди й зелень, кип’ятіть воду, не пийте з відкритих джерел.

Натомість головним засобом профілактики вірусного гепатиту В і D є вакцинація. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, усі діти грудного віку мають отримувати вакцину проти гепатиту В якомога раніше, бажано протягом 24 год після народження. Відтак необхідно в майбутньому ввести ще другу і третю дози для завершення серії вакцинації. Оскільки зараження вірусом гепатиту D неможливе без присутності вірусу гепатиту В, вакцинація проти ВГВ є надійним захистом від інфікування вірусом гепатиту D.

Вакцинуватися від гепатиту В можна в будь-якому віці.

На жаль, наразі не існує вакцини проти вірусного гепатиту С, тому рекомендовано такі засоби профілактики:

• застосування бар’єрних контрацептивів;
• користування засобами разового (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи) призначення;
• користування засобами індивідуального захисту (рукавички, окуляри, фартухи тощо);
• користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент для пірсингу, татуажу тощо).

 Інформацію взято з Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України. https://phc.org.ua/