Безпека на воді.

 З настанням теплої пори року у більшості мешканців саме відпочинок поблизу води на річках, озерах, ставках та інших водоймах стає одним з найулюбленіших місць відпочинку.Тут і сонце, і повітря, і вода. Усім відомо,

що вода — чудодійний засіб для оздоровлення організму. Купання дає людині фізичне та моральне задоволення, допомагає позбутися стресів. Але, на жаль, для декого відпочинок біля води завершується трагедією. Будьте дуже обережні під час відпочинку на воді, щоб він був для Вас і Ваших рідних безпечним та дотримуйтесь основних правил безпечної поведінки на воді та біля води:

• відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки у спеціально відведених та обладнаних для цього місцях;
• купатися найбезпечніше в спокійну безвітряну погоду при швидкості вітру до 10м/с, температурі води - не нижче 18ºС, повітря - не нижче 24ºС;
• діти повинні купатися обов'язково тільки під наглядом дорослих;
• вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків;
• не купайтеся i не пірнайте у незнайомих місцях;
• не можна запливати за обмежувальні знаки;
• слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо, коли є вітер або сильна течія;

• якщо течія вас підхопила, не панікуйте, треба пливти за течією, поступово і плавно повертаючи до берега;

• не треба купатися довго, краще купатися кілька разів по 20-30 хв.;
• не подавайте без потреби сигналів про допомогу;
• не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги;
• купатися рекомендовано вранці i ввечері;
• не слід купатися наодинці;
• не підпливайте до коловоротів, пароплавів i катерів;
• не стрибайте головою вниз у місцях, глибина яких вам невідома.

Перша допомога потопаючому:

1. Кинути потопаючому плавзасоби або допливти з ними до потерпілого. 

2. Без плавзасобів до потерпілого необхідно підпливати обережно й при змозі декільком рятувальникам. 

3. Не давати потопаючому хапатися за рятувальника (підпливати позаду, схопити потопаючого за волосся, пахви, спробувати повернути його на спину).

4. Якщо потопаючий тягне рятувальника на дно, необхідно пірнути глибше, щоб він відпустив рятувальника.

5. Якщо потопаючий пішов на дно раніше, ніж до нього підплив рятувальник, потрібно запам’яти місце по орієнтирах на березі й пірнати в пошук потерпілого.

 6. Транспортувати потерпілого необхідно на спині, обличчям угору.

 Допомога потерпілому на березі. 

1. Очистити ротову порожнину від води та інших чужерідних тіл. 

2. Звільнити від води легені, поклавши потерпілого животом на коліно рятувальника або валик з підручних засобів, кілька разів надавити на спину в ділянці легенів. 

3. Провести штучне дихання “рот у рот” або “рот у ніс”. 

4. Якщо є зупинка серця, зробити непрямий масаж серця. 

5. Доставити потерпілого в лікувальну установу. 

6. Якщо є можливість вивкликати “Швидку допомогу”, це необхідно зробити на самому початку події.

Цінуйте власне життя, бережіть життя своїх дітей і не нехтуйте правилами безпеки на воді,адже може статися непоправне лихо.

Нехай Ваш відпочинок буде здоровим, радісним, безпечним.

Холера – це небезпечне захворювання, яке може спричинити важку гостру водянисту діарею із зневодненням.

Людина може захворіти на холеру після вживання води чи їжі, зараженою бактерією Vibrio cholera.

Холера вражає як дітей, так і дорослих , і може призвести до смерті протягом декількох годин, якщо її не лікувати . Однак , у багатьох людей захворювання минає безсимптомно або з легким чи помірними симптомами.

Департамент охорони здоров'я Полтавської міської ради сумісно з Полтавським районним відокремленим підрозділом ДУ «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» проводять  тематичну підготовку та імітаційні навчаня реагування на можливі спалахи холери 

Лікувальний заклад приймав участь у проведенні цих навчань.

Сімейні лікарі та медичні сестри відпрацювали навички по організації роботи медичних працівників в осередку холери.

Вірусні гепатити

Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Головні причини розвитку гепатиту:

• віруси гепатиту;
• деякі інфекційні захворювання;
• токсичні речовини (алкоголь, деякі наркотичні препарати);
• медикаменти;
• аутоімунні захворювання.

Існує п’ять основних типів вірусів гепатиту: А, В, С, D і Е. Усі типи вірусів спричиняють захворювання печінки, але між ними є істотна різниця. Зокрема, типи В і С призводять до розвитку хронічного запалення печінки у мільйонів людей і є однією з головних причин цирозу та раку печінки.

Симптоми гепатиту

Залежно від ступеня тяжкості та індивідуальних особливостей організму, гостра інфекція може мати як безсимптомний перебіг, так і незначні клінічні прояви.

Найбільш поширені прояви гепатитів:

• астеновегетативний синдром (виражена загальна слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість, апатія);
• диспепсичний синдром (нудота, блювання, діарея, болі в животі);
• зміна кольору сечі (потемніння, сеча кольору пива) та знебарвлення калу;
• пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер;
• підвищення температури тіла.

Можливі й позапечінкові прояви гепатиту: артрит, поліміозит, синдром Шегрена, васкуліти, синдром Рейно, вузликовий періартеріїт, фіброзуючий альвеоліт, гломерулонефрит, периферична нейропатія та ін.

Шляхи передавання гепатиту

Шляхи передавання вірусу гепатиту залежать від його типу.

Так, шлях передавання вірусів гепатиту А та Е — фекально-оральний, коли неінфікована людина вживає продукти або воду, що забруднені фекаліями інфікованої людини. У сім’ях можливе зараження через брудні руки, коли інфікована людина готує їжу для членів родини.

Інфікування вірусами гепатиту В, С і D відбувається в результаті контакту через пошкоджену шкіру або слизові оболонки з інфікованими рідинами організму (переважно кров), зокрема:

• переливання інфікованої крові або її компонентів;
• вживання наркотиків ін’єкційно та інтраназально;
• інвазивні медичні та немедичні маніпуляції із використанням забрудненого інструментарію (хірургічні втручання, стоматологічні процедури, гемодіаліз, татуювання, пірсинг, манікюр тощо);
• вертикальне передавання від матері до дитини (стосується більше вірусного гепатиту В);
• побутовим шляхом (унаслідок спільного використання зубних щіток, лез для гоління тощо та інших індивідуальних засобів гігієни, що можуть містити сліди крові);
• статевим шляхом під час незахищених статевих контактів.

Куди звернутися по допомогу

Якщо ви запідозрили у себе гепатит або у вас був контакт з кров’ю чи іншими біологічними рідинами іншої людини, зверніться до сімейного лікаря за місцем проживання. Сімейний лікар призначить вам необхідні обстеження та, у разі потреби, спрямує до відповідного профільного спеціаліста (лікаря-інфекціоніста чи гастроентеролога).

У жодному разі не займайтеся самодіагностикою та самолікуванням на підставі інформації з інтернету! Лише медичний спеціаліст може правильно визначити діагноз, ступінь пошкодження печінки й тяжкість перебігу, а відтак призначати адекватне лікування.

Як захиститися від гепатиту

Щоб уникнути інфікування вірусами гепатиту А та Е, дотримуйтеся правил особистої гігієни, вживайте термічно оброблену їжу, добре мийте овочі, фрукти, ягоди й зелень, кип’ятіть воду, не пийте з відкритих джерел.

Натомість головним засобом профілактики вірусного гепатиту В і D є вакцинація. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, усі діти грудного віку мають отримувати вакцину проти гепатиту В якомога раніше, бажано протягом 24 год після народження. Відтак необхідно в майбутньому ввести ще другу і третю дози для завершення серії вакцинації. Оскільки зараження вірусом гепатиту D неможливе без присутності вірусу гепатиту В, вакцинація проти ВГВ є надійним захистом від інфікування вірусом гепатиту D.

Вакцинуватися від гепатиту В можна в будь-якому віці.

На жаль, наразі не існує вакцини проти вірусного гепатиту С, тому рекомендовано такі засоби профілактики:

• застосування бар’єрних контрацептивів;
• користування засобами разового (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи) призначення;
• користування засобами індивідуального захисту (рукавички, окуляри, фартухи тощо);
• користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент для пірсингу, татуажу тощо).

 Інформацію взято з Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України. https://phc.org.ua/

Обережно: кліщі

Щороку навесні із настанням тепла і пробудженням рослин активізуються іксодові кліщі. Ці небезпечні для людей і тварин істоти найбільш активні у квітні–червні та серпні–жовтні.

Зустріти кліща можна не тільки в лісі, парку чи сквері, а й на будь-якому газоні. Найчастіше вони сидять у траві, на висоті 20–60 см, і лише зрідка потрапляють на невисокі кущові рослини.

Іксодові кліщі можуть переносити збудників небезпечних захворювань людини і тварин, зокрема, кліщового енцефаліту, бореліозу (хвороба Лайма), а також хвороби Міямото. Збудники потрапляють у наш організм під час присмоктування кліща.

Як уберегтися від кліщів

• Подбайте про відповідне вбрання перед прогулянкою. Обирайте закрите взуття й одяг: найбільш безпечним буде одяг із довгими рукавами, світлого кольору, бажано вдягнути штани й заправити їх у шкарпетки.
• Покривайте голову головним убором — кепкою, панамкою, косинкою — і закрийте шию.
• Перед прогулянкою для захисту скористайтеся репелентом — спеціальним засобом, найчастіше у вигляді аерозолю, що відлякує кліщів. Дотримуйтеся інструкції з використання засобу. Обов’язково зверніть увагу на тривалість його дії та не забувайте використовувати повторно, коли час дії мине.
• На прогулянці тримайтеся ближче до центру стежки та не заходьте в траву обабіч: саме там кліщів найбільше.
• Звільніть місце для привалів від хмизу, гілок, сухої трави в радіусі 20–25 м.
• Увага: коли кліщ чіпляється до вашого одягу, то залишається нерухомим, аж доки ви припините активно рухатись, сядете чи ляжете. Саме тоді нападник починає шукати місце прикріплення до тіла — повільно переміщується знизу вгору. Цей процес може тривати від 30 хв до трьох і більше годин, ба навіть кілька днів.
• Оглядайте себе та своїх близьких щодвігодини прогулянки. Відчути укус кліща майже неможливо: тварина виділяє анестетичну речовину, що знеболює укус. Потрібен ретельний огляд, оскільки вкусити може й так звана німфа — молодий дуже маленький кліщ.
• Одразу після повернення додому ще раз огляньте близьких, дітей і себе: найкраще це зробити в білій ванні з добрим освітленням. Ретельно обстежте своє тіло, особливо ділянки, покриті волоссям.
• Удома виперіть і попрасуйте одяг. Найчастіше кліщі чіпляються до одягу людини, тому можуть присмоктуватись не лише під час перебування на природі, а і згодом, перекочувавши з одягу. Не варто залишати цей одяг біля ліжка чи спати в ньому. Просте витрушування не допоможе позбутися кліща.
• Перевірте речі, які принесли з прогулянки (підстилки, сумки тощо).
• Якщо на природу брали домашнього улюбленця — його також слід оглянути на наявність кліщів.

Як проводити огляд

Почніть огляд знизу, від ступень, і поступово піднімайтеся вгору:

• лінія шкарпеток;
• підколінна впадина;
• нижня лінія трусів (пах), верхня лінія трусів;
• нижня лінія бюстгальтера, верхня лінія бюстгальтера;
• комір сорочки;
• лінія волосяного покриву на голові, вуха;
• волосся та шкіра голови — промацайте їх руками.

Важливо! Від ретельності огляду залежить ваше здоров’я. Такий простий огляд має стати звичкою.

Кліщ може триматися на тілі людини або тварини до 12 діб. Дорослих кліщів, що присмокталися, найчастіше помічають через 2–3 дні: на місці укусу з’являються припухлість, свербіж, почервоніння, а сам кліщ збільшується в розмірах.

Які захворювання можуть викликати укуси кліща

Не всі кліщі переносять збудників небезпечних захворювань, однак їхні укуси можуть загрожувати людині близько 150 недугами. Найбільш небезпечні з них:

• Кліщовий вірусний енцефаліт;
• Хвороба Лайма;
• Гранулоцитарний анаплазмоз;
• Моноцитарний ерліхіоз;
• Крим-Конго геморагічна гарячка;
• Геморагічна гарячка з нирковим синдромом;
• Туляремія.

Першим проявом хвороби Лайма є почервоніння на місці присмоктування кліща, головний біль, ломота у всьому тілі і млявість. Якщо не провести лікування на ранній стадії, хвороба може призвести до ураження різних органів: шкіри, суглобів, м’язів, нервової й серцево-судинної системи, і навіть до інвалідності. Ризик зараження залежить від тривалості присмоктування кліща: протягом доби вірогідність інфікування досить мала, а в кінці третьої доби наближається до 100 %.

Кліщовий вірусний енцефаліт починається з головного болю, гарячки, нудоти, блювоти, порушення сну. При цьому захворюванні переважно уражається центральна нервова система, що може призвести до інвалідності, а в окремих випадках — до летальних наслідків. Вірус зберігається в організмі іксодового кліща, який може потрапити на ваше тіло із землі, кущів та високої трави. Заразитися можна не лише під час кровоссання кліща, але також якщо випадково його розчавити або розчесати місце укусу.

Що робити, якщо ви виявили на тілі кліща

• Одразу зверніться до лікаря. У травмпункті вам допоможуть витягнути кліща і проконсультують щодо подальших дій.
• Якщо поблизу немає лікаря, видаліть кліща самостійно. Для цього можна використовувати спеціальний пристрій для видалення кліщів, що продається у ветеринарних аптеках («кліщосмик»). Треба притиснути його до шкіри, підсунути під кліща, акуратно розхитати «кровопивцю» з боку в бік (адже хоботок надійно «зацементовано» в ранці слиною тварини), а тоді повільно викрутити нападника (крутити можна в будь-який зручний для вас бік).
• Якщо пристрою немає, зробіть це пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, або пінцетом чи петлею з нитки. Витягайте кліща поволі — без ривків!
• Важливо видалити кліща разом із хоботком. Якщо ж він відірвався, видаліть рештки стерильною голкою.
• Після видалення кліща ранку потрібно змастити антисептиком, а руки вимити з милом.

Що робити далі

Видаленого кліща необхідно помістити у флакон, пробірку, іншу чисту посудину, покласти туди ж маленький шматочок травини та щільно закрити кришку. За направленням лікаря-інфекціоніста в лабораторній мережі здійснюють дослідження кліщів на наявність збудників.

Також протягом трьох тижнів спостерігайте за своїм станом: щоденно вимірюйте температуру тіла, а в разі її підвищення чи почервоніння на шкірі, яке продовжує збільшуватися, — негайно зверніться до лікаря.

Пам’ятайте алгоритм дій у разі укуса кліща

• Не тиснути;
• Не виривати;
• Не заливати олією або спиртом;
• Акуратно викрутити обертальними рухами пінцетом або через марлю;
• Продезінфікувати місце укусу;
• Віднести кліща в лабораторію;
• Здати кров на антитіла;
• За потреби пройти імунотерапію.

Щороку близько 20 000 людей звертається з укусами кліщів до закладів охорони здоров’я.

Інформацію взято з Центр громадського здоров'я МОЗ України.